Радіостанції L3HARRIS. Перспективи виробництва в Україні

Лютого, 2020

Антон Міхненко спеціально для Defense Express

Уже кілька років поспіль після початку російської агресії українська армія в рамках програм допомоги Уряду США отримує і застосовує за призначенням засоби зв’язку від корпорації Harris, яка зовсім недавно в результаті злиття з компанією L3 увійшла в десятку найбільших корпорацій Америки і зараз називається L3Harris Technologies. За цей період військові різних видів і родів військ, а також Національна гвардія і Держприкордонслужба отримали тисячі радіостанцій різних типів. Про проміжні підсумки співробітництва, експлуатації техніки та багато іншого Defense Express поспілкувався з Сергієм ЧЕПЕЛЕМ – генеральним директором приватної компанії «Радіо Сатком Груп», яка є ексклюзивним представником L3Harris в Україні.

– Сергію Вікторовичу, як Ви оцінюєте взаємодію між компаній L3Harris і українськими споживачами після початку російської агресії?

Після початку бойових дій на Сході України взаємини української сторони і L3Harris, в значній мірі з ініціативи американців боку в особі політичних структур і Європейського командування Сухопутних військ США, були інтенсифіковані. При цьому робота за програмами FMF (Foreign Military Financing) через специфіку процедур в сегменті тактичного зв’язку відійшла на другий план. Одночасно були активно задіяні програми ERI і USAI, де обсяги поставок і швидкість їх реалізації були вже іншого порядку. За даними відкритих джерел на сьогодні в Україні поставлено новітніх засобів зв’язку на суму близько $230 млн. При цьому домінуючим споживачем залишаються Збройні сили. У 2020 р. за бюджет USAI 2019 для поставки в Україну вже законтрактовано техніки на суму близько $ 70 млн. Це дуже серйозна цифра, де певна частка припадає на Національну гвардію. Таким чином, в поточному році загальна вартість поставлених (а по суті – подарованих) радіостанцій складе близько $300 млн. За поточним курсом це складе близько 7,3 млрд. грн.

Сергій ЧЕПЕЛЬ, гендиректор компанії «Радіо Сатком Груп» – ексклюзивний представник Harris Global Communications Inc., корпорація L3Harris Technologies

Якщо говорити про використання американських радіостанцій, то ми формально не маємо відношення до розподілу техніки по підрозділах. Це сфера відповідальності Головного управління зв’язку Генерального штабу (ГШ). Але, наскільки ми знаємо, на сьогодні в принципі, витримується вимога, яка була визначена попереднім керівництвом ГШ, що передбачає оснащення технікою Harris в сегменті КХ діапазону – всієї армії, незалежно від видової приналежності, а в сегменті УКХ і ДМХ – в першу чергу підрозділів ДШВ, морської піхоти, сил спеціальних операцій і ВМС.

Хоча, на наш погляд, коли кількість станцій, що поставляються почала обчислюватися тисячами, цілком можна розширити сфери застосування техніки. Думаю, настав момент, коли можна і потрібно концентрувати однорідну техніку в підрозділах. Тоді і навчання людей, і ремонт, і, найголовніше, бойове застосування систем тактичних комунікацій і систем управління боєм будуть набагато ефективніше.

– Тобто, ви хочете сказати, що одночасне використання різних радіостанцій, таких як Harris, Elbit і Aselsan ускладнює керованість військ?

Звичайно. Наявність засобів зв’язку, які в принципі не сумісні між собою у всіх режимах роботи значно знижує ефективність бойового управління не тільки всередині підрозділів Сухопутних військ а й між родами військ ЗСУ. Крім того, взаємодія армії з іншими силовими структурами – Національною гвардією та Державною прикордонною службою стає ускладненим, а іноді взагалі неможливим. Знижується інтенсивність обміну інформацією, погіршується координація спільних дій. Саме в контексті управління військами важливе застосування сумісних засобів зв’язку. НГУ на сьогодні повністю оснащена L3Harris, натомість Збройні сили мають «збірну солянку». Зрозуміло, що є реалії, що склалися, та жорсткий дефіцит коштів, але це не означає, що потрібно купувати все, що потрапило сьогодні в епіцентр уваги (аби дешевше). А потім думати, що з цим робити завтра. До такого роду проектів потрібний ретельний обґрунтований і тверезий підхід. На наш погляд, в першу чергу повинні бути визначені вимоги до системи управління підрозділами. У свою чергу, функціонал системи визначає вимоги до технології тактичних комунікацій та ефективно забезпечує роботу систем управління боєм різного рівня. І тільки потім, ґрунтуючись на всій цій інформації та враховуючи інші важливі чинники, приймати рішення про вибір зв’язкової платформи і виробника.
……

– Який зараз коефіцієнт несправності апаратури L3Harris?

За п’ять років в гарантійний ремонт відправлена 41 радіостанція. Тобто заводський брак – 0.78%. Подібні випадки виправляються за рахунок корпорації. Мало місце 162 не гарантійні випадки (100 радіостанцій, 62 – супутнє обладнання) – тобто 1.9%. Певна частина радіостанцій була відправлена нам на ремонт в результаті неправильної експлуатації. У цілому – велика удача українських військових, що техніка L3Harris просто не ламається. Щоб вона вийшла з ладу потрібно дуже постаратися. Звичайно, пошкодження внаслідок бойових дій – зовсім інша справа. І тут знадобиться абсолютно новий підхід, що забезпечує максимально швидке відновлення техніки. Ми готові його запропонувати.

– На сьогодні Міноборони отримує американські засоби зв’язку безоплатно, в якості допомоги. Чи планує оборонне відомство самостійно їх купувати і виділяти ресурси на ремонт?

Я б почав з ремонту, адже це маркер в частині ресурсів і бажання їх використовувати оптимально. У 2015-2016 рр. американці поставили чітку вимогу Міністерству оборони і Генеральному штабу в особі Головного управління про необхідність передбачати фінансові ресурси на ремонт. Надалі, хоча і більше на папері, ніж в житті, це було зроблено.

Ми в рамках домовленостей з Головним управлінням зв’язку провели велику роботу щодо організації ремонту в нашому сервіс центрі, підготували технологічні карти, погодили їх і калькуляційні матеріали з військовим прийманням, провели навчання наших фахівців в США, які отримали відповідні сертифікати. І звичайно, сповістили ГУЗІС про нашу готовність приступити до робіт. Однак, військові, навіть не поставивши нас до відома, прийняли рішення ремонтувати техніку самостійно.

Військові наполягли на тому, щоб в рамках програми допомоги США за рахунок зменшення кількості радіостанцій отримати тестове обладнання, спеціально оснащені робочі місця для ремонтників. Тепер вони ремонтують техніку самостійно, хоча на даному етапі – по нашим рекламаційним актам. Чи правильно це? Можливо. Якби не надто багато «але», що проявляються в практичній площині реалізації задуманого.

Зазначу, що ремонт техніки – не бізнес для нас, це не має для компанії комерційного сенсу. Ми хочемо тільки одного – ефективного використання нашої техніки і технологій. І звичайно, нас «злегка» засмучує те, що ми витратили близько $50 тис. на підготовку всіх аспектів ремонту в нашому Центрі майже даремно. Використання цих коштів могло бути, м’яко кажучи, більш ефективним. Зараз, в рамках програми допомоги США, ми допомагаємо освоїти військовим технології ремонту.

Що стосується придбання техніки L3Harris, то багато разів, починаючи з Прем’єр-міністра А.Яценюка, ми зверталися до відповідних структур і керівників із запитами і пропозиціями, однак жодної відповіді ми не отримали. Більш того, як я вже говорив, компанія зовсім недавно пропонувала для ЗСУ закрити наймасовіший сегмент радіостанцій – УКХ – абсолютно бюджетним варіантом. Однак також не отримали відповіді. Зараз корпорація L3Harris опрацьовує чергову пропозицію, враховуючи побажання і вимоги українських зв’язківців. Хотілося б в цей раз почути конкретну відповідь.
……

– В рамках виставки «Зброя та безпека 2019» представник компанії L3Harris в Східній Європі Вольдемар курми заявив, що його компанія пропонувала організувати виробництво в Україні? Ця пропозиція залишається в силі?

Так. Йдеться про збірку новітньої версії станцій Falcon III УКВ / ДМХ діапазону. Звичайно, у всій цій історії є ряд ключових моментів. Серед яких наявність фінансових ресурсів, гарантії і прагматичний плановий підхід. Всі ці питання можна вирішити, якщо мати бажання і волю. Необхідна підтримка уряду у вигляді фінансових гарантій для здійснення проекту озброєння ЗСУ новітніми зразками техніки зв’язку. Щорічні закупівлі мають бути значними. В таких умовах L3Harris піде на суттєві поступки в ціні і в результаті виграють усі. Корпорація запрацює нехай і не стільки скільки хотіла б і могла, але з огляду на обсяги – цілком достатньо. А ВСУ отримає кращу в світі техніку, тим самим забезпечивши собі необхідну технологічну перевагу над противником. Я впевнений, що при такому підході вигідні ціни на нашу продукцію будуть, м’яко кажучи, не просто такого ж порядку, як ціни Aselsan. Цілком можливо, що по деяких позиціях і нижче.

І якщо говорити про розгортання виробництва в Україні, важливо розуміти, що L3Harris не виняток із загальновідомих правил ведення бізнесу. Будь-яка комерційна компанія хоче мати прибуток, а організація виробництва в Україні – це значні інвестиції. Крім того, законодавча база в Україні, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. А місцевий виробник повинен знаходитися під повним організаційним, фінансовим і режимним контролем корпорації відповідно до вимог американського законодавства в сфері передачі оборонних технологій.

– Якщо ми говоримо про виробництво американських засобів зв’язку в Україні, то мова йде про якийсь характер взаємодії – збірка блоків, які будуть приходити до нас від виробника?

На початковому етапі, так, але це не межа. L3Harris має певний план, який, я впевнений, повинен зацікавити українську сторону. Це поетапне збільшення технологічних можливостей виробництва. Хоча тут важливо зрозуміти інше. Ніхто і ніколи, ні одна серйозна компанія в світі не передасть всі технології виробництва. Застарілі – так, нові – ніхто і ніколи! Особливо це стосується програмного забезпечення. І справа не тільки в контролі передачі оборонних технологій. Цей процес жорстко контролює Уряд США. Справа також і в комерційній складовій питання. Але це не означає, що корпорація не навчить місцевого виробника, як це обладнання виробляти, обслуговувати і ремонтувати, аж до компонентного рівня. До того ж у корпорації є реальний досвід реалізації подібних програм, що включають виробництво. Ті люди, які вимагають передачі повного пакету новітніх технологій, цього або не розуміють, або свідомо хочуть «зарубати» цю тему взагалі.

Антон Міхненко спеціально для Defense Express